Колекція мистецького проєкту «Музей покинутих міст», що реалізується ГО “Коло Мамая” у співпраці Музею історії міста Кам’янське за фінансової підтримки Українського культурного фонду збагатилася надзвичайно проникливою та особистою візуальною історією української художниці Валентини Олемпіюк-Винникової ✨
Для мисткині покинуте місто має конкретну адресу – це Донецьк, де минули перші двадцять років її життя 🏙️💔
Ця картина створена спеціально для «Музею покинутих міст» і є тихою приватною сповіддю, закарбованою на полотні.
Батьківський дім та рідне подвір’я – простір дитинства, де кожен куточок тримає тепло родинних спогадів. Проте буденний міський пейзаж занурений у тривожну, медитативну або навіть сюрреалістичну атмосферу. Крони дерев мають химерну, закручену або «шипасту» форму, що нагадує полум’я, сухоцвіт або органічні вирости. Їхній насичений іржаво-коричневий та охристий колір контрастує з холодною палітрою будівель. Дерева, стіни будинків мають характерні світлі, майже білі підсвічені контури, що створює ефект сновидіння, передгрозового освітлення або залишкового світіння. На торцевій стіні лівої будівлі видно темну пляму із червоним підтьоком, схожим на кров або фарбу, що додає композиції відчуття тривоги, рани або занепаду. Побудована на протиставленні холодних сіро-блакитних, приглушених зелених та білих тонів основи із теплими, гарячими відтінками осіннього листя й червоних акцентів, робота передає відчуття відчуження, тихого смутку та трансформації знайомого простору через художню фантазію.
🕯️ Світло у вікні майстерні – особливий акцент полотна. Це вікно робочої кімнати її батька, видатного художника Геннадія Олемпіюка (1950–1995). Його світло досі горить у пам’яті та на картині. Востаннє пані Валентина була вдома навесні 2014 р.
🌿 Її мати залишалася там до 2023-го, аж поки донька не забрала її до себе у Харків, аби родина була разом.
🤗 Сам дім лишився в окупованому Донецьку, і його доля наразі невідома… Проте відтепер він назавжди збережений у мистецтві 🖼️
Дякуємо авторці за відвертість, емоційну глибину та збережену пам’ять 🤍
Діліться своїми думками в коментарях: що для вас є цим «світлом у вікні», яке тримає зв’язок із рідним домом? 👇✨