5 червня у Дніпродзержинську за участю міського голови Станіслава Сафронова відбулось урочисте відкриття VIII Всеукраїнського історико-культурологічного фестивалю «Мамай-фест».
У контексті сьогодення, цьогорічний фестиваль присвячено захисникам України. Тож право відкрити «Мамай-фест» було надано бійцям АТО Юрію Лазарьонку та Миколі Безсонову. Делегація бійців АТО поклала квіти до пам’ятного знака загиблим героям у сквері центрального проспекту.
Учасників та гостей фестивалю привітав міський голова Станіслав Сафронов. «Бажаю всім отримати задоволення від спілкування, від талановитих творів наших митців, збагатити себе і розширити свій світогляд. Хочу зазначити, що міська влада, пам’ятаючи історичні коріння нашого міста, підтримувала й буде підтримувати діяльність, спрямовану на популяризацію національних культурних надбань та традицій, які є запорукою існування та процвітання держави й суспільства», – сказав міський голова.
Станіслав Сафронов висловив подяку всім учасникам фестивалю – художникам, поетам, музикантам, науковцям – за внесок у справу консолідації народу та об’єднання України в єдину спільноту.
Директору музею історії міста, кандидату історичних наук, автору проекту «Мамай єднає Україну» Наталії Булановій мер вручив нагрудний знак «За заслуги перед містом» ІІ ступеню, якої вона удостоєна за багаторічну плідну працю, спрямовану на збереження історико-культурної спадщини.
Першим музичним вітанням гостям і учасникам фесту стали пісні у виконанні тріо бандуристів Дніпродзержинського музичного коледжу. Розпочався фестиваль знайомством із однією з найцікавіших сторінок історії України. Гості були запрошені до кінолекційної зали музею історії міста на презентацію монографії доктора історичних наук Івана Стороженка «Битва на Жовтих Водах 1648 р. у світлі нових досліджень».
Також у перший день фестивалю відбулася науково-практична конференція «Українське козацтво в етнокультурному просторі Придніпров’я», дискусійний клуб «Мовний чинник як безпека національної ознаки», яку провів відомий мовознавець з Харкова Микола Зубков, а також – нагородження переможців конкурсу дитячої творчості «Козак Мамай та його пісня».
У конкурсі дитячого малюнку взяли участь більше 140 юних художників від 6 до 17 років з Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікополя. На виставці представлені малюнки, витинанки, обереги, макраме, мініатюрні скульптури, петриківський живопис та ін. Учасників конкурсу привітала начальник управління культури міської ради Ніна Стрілець, яка зазначила, що конкурс дитячої творчості – це справжнє диво, різнобарв’я фарб та необмежений політ дитячої фантазії. Дійсно, Мамай єднає Україну, її різні покоління – малечу, молодь, дорослих. Кращих учасників конкурсу нагородили почесними дипломами та подарунками.
Вже традиційно в музеї пройшли майстер-класи з  петриківського розпису, виготовлення ляльки-мотанки та малюнку на склі. Та наше сьогодення вносить свої корективи і в  народні традиції. Вперше в рамках фестивалю «Мамай-фест»  активісти громадської організації «Кам’янська жіноча сотня «Яворина» (координатор Олена Залевська) провели майстер клас з плетіння  маскувальних сіток типу «кікімора». Цю техніку жінки освоїли не так давно, але вже мають багато замовлень від бійців АТО, крім цього вони виготовлять наколінники, обереги та відправляють у зону АТО.  «Кікімори» з нашого міста вже  маскують бійців 93, 39, 128-ї бригад. Разом з активістами  займаються плетінням сіток  матері воїнів, які служать в зоні АТО. Діти – і хлопчики, і дівчата активно включились в процес плетіння, і за той час, що проводився майстер-клас, виготовили пару великих сіток.
Найважливішими пунктами насиченої програми першого дня фестивалю «Мамай-фест», можна вважати дійства, що належать до театрального і музичного жанрів.
Надзвичайно сильне враження  справила театральна сторінка фестивалю. Й у минулі роки гості фестивалю мали можливість бачити в музеї цікаві експериментальні роботи відомого київського театрального діяча Алли Заманської і її молодих однодумців. Але в цьому році на глядачів очікував справжній культурний шок. Моно-вистава за творами Тараса Шевченка «Варнак» у виконанні і постановці дніпропетровця Ігоря Шульги, в минулому – актора молодіжного театру «Верим», а нині – засновника Незалежного театрального простору «Свої», дійсно, справляє приголомшливе враження.
Протягом години на очах глядачів розгортаються потужні драматичні трансформації, коли невимовна туга і журба раптово переходять у надривні божевільні веселощі, розпач – в жагу помсти, помста – у каяття. Рядки шевченкових творів, з’єднані кайданними ланцюгами, сплітаються з джгутами болю, відчаю, молитви, химерного світла і моторошної тіні, утворюючи важке полотно, що накриває глядача. Ще б йому бути легким – адже на цьому полотні Кобзар писав свої сумні світи фарбами й словами, сльозами і кров’ю…
Вочевидь, це справжній прояв мистецтва театру в його високому розумінні, – на жаль, досить рідкісне явище в наш час, і в нашому місті. Радує, що ця вистава, створена лише кілька місяців тому, і її автор та виконавець, вже удостоєні головної театральної премії Придніпров’я «Січевлавна» за кращу чоловічу роль. І хочеться вірити, що в неї попереду велике фестивальне майбутнє. Адже моно-вистава – один з найбільш шанованих жанрів серед знавців театру в усьому світі.
Гідним завершенням першого фестивального дня став концерт відомого популяризатора старовинної української музики, Заслуженого артиста України Тараса Компаніченка. Тарас – постійний учасник «Мамай-фесту», і кожен його виступ відрізняється від попередніх за тематикою і настроєм. Цього разу маестро зробив акцент не на середньовічних, а більш сучасних творах, у тому числі, написаних їм особисто, як на вірші відомих поетів, зокрема – Лесі Українки, – так і на власні тексти. Багато з них Тарас виконував на революційному Майдані, одним з основних голосів якого він був  з першого до останнього дня, у палатах поранених бійців, на благодійних концертах в різних містах, в тому числі за межами України, збираючи кошти на мобільні військові шпиталі.
Тарас багато говорив, ділився спогадами і думками про революцію Гідності, полеглих на фронті друзів і побратимів, про нинішню ситуацію в країні. «Для мене це був не просто виступ – це і сповідь, і покаяння… І неймовірно приємно мати таку аудиторію – уважну, розуміючу, справжніх друзів. Ви – надзвичайні!» – підсумував свій виступ музикант.

 

Практично у режимі нон-стоп відбулось відкриття відразу трьох мистецьких виставок. Першою по хронології була виставка графічних робіт історика і мамаєзнавця з Дніпра Григорія Іващенка «Не у полі Мамай не воїн». Це серія малюнків, виконаних у жанрах «бурлеск» і «гротеск».

Колективна виставка митців з різних регіонів України знову вразила своєю різноманітністю і високим рівнем робіт. Назва «Мамай у просторі і часі» – точно відтворює і форму, і зміст представлених творів. На більшості з них безпосередньо фігурує Мамай – у класичному вигляді, чи як уособлення незламного духу захисників України – від козаків до сьогоднішніх бійців української армії. Під час відкриття виставки народний депутат України Олександр Дубінін висловив захоплення мистецькими творами, побажав авторам нових ідей і здобутків. Він запевнив у своїй підтримці таких патріотичних заходів, як «Мамай-фест» і запропонував восени провести для учасників фестивалю пленер на базі профілакторію ВАТ «ДНІПРОАЗОТ».

Третю виставку, без перебільшення, можна назвати унікальною – адже трьох авторів – відомих художників Анатолія Фурлета, Сергія Лаушкіна і Олександра Чегорку, надихнув на її створення такий дивовижний, магічний об’єкт, як Кам’яна могила. Це своєрідний «Український стоундхендж» – великий кам’яний масив, розташований у степах Запорізької області. Протягом тисячоліть це місце, що як вважається, має незвично сильну енергетику, приваблювало представників різних народів і цивілізацій – від гунів до давніх славян, що здійснювали тут свої ритуали, молились своїм богам. Від них на каменях залишились петрогліфи – прадавні малюнки і написи, деякі з яких відносять аж до протошумерських.

Відобразити магію цього місця, його таємничу ауру і спробували художники, здійснивши туди кілька творчих експедицій. Результатом стали десятки різноманітних робіт у різних жанрах – живопис, графіка, скульптура, фотографія, кераміка тощо. Кожен з художників творив, керуючись власною манерою, власним творчим почерком. Але при всій відмінності, у їх роботах є щось спільне, ніби якась незбагненна сила направляла їх руку й увагу, щось підказуючи давно забутою мовою. Це враження підсилює і споруджене в центрі залу з гілок дерев Кам’яної могили своєрідне магічне коло, що нагадує жертовник або стародавній календар.

Другий день Всеукраїнського історико-культурологічного фестивалю «Мамай-фест» теж видався надзвичайно насиченим цікавими, різноплановими подіями. Фольклорний гурт із Запоріжжя «Оксамит» вперше приїхав до Дніпродзержинська, і став справжнім відкриттям фестивалю. Серед неймовірної кількості фольклорних колективів, гурти такого рівня – велика рідкість. Мова не тільки про наше місто і регіон – навіть штучно розкручені кілька років тому Росією на міжнародний рівень «Бурановские бабушки» – поруч з «Оксамитом» виглядали б  жалюгідним балаганом. Відточена злагодженість, гармонійне багатоголосся, технічний акомпанемент – створюють вишукане, дійсно оксамитове звучання. І це ще не все! Не можна не згадати й хореографію – прості, але дуже природні, не шароварно-гопакові, а скоріше міщансько (у хорошому сенсі) містечкові танці до яких учасники колективу невимушено залучали глядачів – не даремно вони називають себе  ансамблем побутового танцю. Словом, колектив просто суперовий – щоб оцінити це, не обов’язково бути палким прихильником музичного фольклору. Адже як говорив великий композитор Арам Хачатурян, немає хороших і поганих жанрів, є хороша і погана музика.
Натомість виступ постійного учасника «Мамай-фесту» відомого гурту «Вертеп» з Дніпропетровська, що у своїй творчості поєднує народні мотиви з сучасними музичними напрямками, дещо розчарував. Можливо причиною надмірні очікування, бо анонсовано вертепівцями було нову програму із знаковою назвою «Мамай». Однак переважна більшість пісень вже звучала на минулих фестивалях, кілька ж нових – кавери на славнозвісну Цоєвську «Группу крови», народний хіт «Чом ти не прийшов», тощо, оригінальністю не вразили. Бажала кращого й якість звуку, хоча фронтмен гурту Тимофій Хом’як і докладав неабияких зусиль, щоб компенсувати все завзяттям і активністю на сцені.
В ході засідання літературного клубу «Коло слова» свої твори читали поети з Дніпродзержинська, Дніпропетровська, Львова та Луганська. А головним напрямкам цього дня стало образотворче мистецтво. Відразу три масштабні виставки відкрилися в музеї. Маститі тернопільські художники представили виставку картин, які вони передали в дарунок дніпродзержинському музею – «Мамай єднає Україну». Об’ємну експозицію «Україна у знаках і символах» склали твори художників з усіх куточків нашої країни.
Кілька регіонів України були представлені на виставці цілими делегаціями митців. Крім Тернопілля це Львівщина, Дніпропетровщина, Запоріжжя, Кременчук. До колективної виставки деякі митці представили не поодинокі роботи, а цілі серії – свого роду персональні розділи в колективній експозиції. Це, зокрема, такі відомі митці, як Олександр Нем’ятий  з Дніпропетровська, Заслужений художник України Анатолій Жежер з нашого міста. Свої експозиції представили на виставку й авторитетні музейні заклади країни – Київський національний музей ім. Шевченка, Львівський музей історії релігій, Музей українського живопису і Художній музей з Дніпропетровська.
Персональна виставка Олександра Висоцького «МамаЙо» заслуговує окремої уваги. І справа не тільки в безперечних художніх достоїнствах і майстерності автора. Наш колишній земляк, дніпропетровець О. Висоцький – вже чверть століття живе і успішно працює в Німеччині. Таким чином, ця експозиція демонструє не тільки географічну широту інтересу до образу українського народного героя, але і фактично знаменує впевнений вихід фестивалю на міжнародний рівень, – вважає його організатор, кандидат історичних наук Наталія Буланова.
Серед гостей фестивалю був і народний депутат по 30-му округу Олександр Дубінін. Ділячись враженнями від побаченого з вашим кореспондентом, парламентарій не приховував захоплення: «Це просто чудовий форум з потужною патріотичною атмосферою. Я пишаюсь, що таке масштабне яскраве дійство відбувається саме в нашому місті. Хочу висловити велику вдячність керівництву і колективу музею за таку велику і важливу роботу, яку вони ведуть протягом багатьох років. Сьогодні, коли Україна потерпає від збройної російської агресії, значення цієї роботи особливо високе. Саме єднання, патріотизм, почуття національної гідності допоможуть нам вистояти і перемогти у цій війні, а потім – відбудувати державу, включаючи Донбас і Крим».
Взагалі, тема сучасної війни позначилась на цьогорічному фестивалі не тільки присвятою бійцям АТО. Право відкриття фестивалю було надане саме їм – нашим мужнім захисникам. І в дитячих малюнках, і в роботах відомих майстрів – тема війни була присутня і в окремих деталях, і в загальному настрої, і в тематиці. Багато говорили про  драматичні події на сході тернопільські художники під час відкриття своєї виставки «Мамай єднає Україну». Один з них – Микола Шевчук, активно займається волонтерськими справами, часто буває в шпиталях і на передовій. Серед вантажів, які він туди супроводжує, разом з ліками, амуніцією, бронежилетами, почесне місце займають дитячі малюнки. Виявляється, бійці шанують їх нарівні з іконами, наділяючи властивостями оберегів. І це, хоч надто схоже на диво, реально спрацьовує! Художник розповів про неймовірні випадки, коли потужні кулі, здатні пробити кевларові каски і бронежилети, оминають місця, захищені дитячими малюнками.

В неділю восьмий Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест», який став у ці дні найбільш масштабною і значною духовною подією регіону, завершив свою роботу. За традицією, останній фестивальний день його учасники присвятили відвідування історичних місць краю.
Цього разу маршрут мандрівних студій «Шляхами козаків» проліг через старовинне село Дніпровокам’янка, де їх гостинно зустрів сільський голова Віктор Кривко – справжній патріот України. Учасники фестивального десанту, в який увійшли художники, історики, поети з різних областей України, відвідали домашній музей місцевого ентузіаста-краєзнавця Василя Сідака, побували на старовинній козацькій могилі, що дивом збереглася до наших днів, оглянули добре збережений вітряк  ХІХ ст., який сьогодні потребує нагальної реставрації.
На зворотній дорозі до міста вони заїхали на цвинтар, де вшанували пам’ять відомого дніпродзержинського поета і дисидента Володимира Сіренка. «Постійний учасник «Мамай-фесту», Володимир Іванович нещодавно пішов у кращий світ, але його життя і творчість залишаться яскравими сторінками в історії міста і літописі фестивалю», – сказала директор Музею історії міста Наталія Буланова.
Тим часом територія фестивалю продовжувала жити своїм насиченим життям. В музеї проходила презентація українських весільних обрядів у вигляді інтерактивного театралізованого дійства, відбулись демонстрація документального фільму «Дніпродзержинськ. Хроніки нашого міста», молодіжна «Територія мистецтва», зустріч з воїнами АТО і волонтерами. Лише пізнім недільним вечором спорожніли фестивальні майданчики, а організатори та учасники вже будують плани на майбутній рік.
«Цей фестиваль – не просто надихає. Він буквально дає крила митцям, допомагаючи навіть у ці страшні часи продовжувати творити. А це і є наша відповідь ворогам, котрі прагнуть позбавити українців своєї культури, мови, ментальності, своєї землі і коріння. Тож сьогодні фарба, слово, звук – в арсеналі патріотично налаштованих митців важить не менше, ніж патрони й снаряди на фронті». Ці слова тернополянина, Заслуженого художника України Богдана Ткачика, якнайкраще підходять в якості логічного підсумку фестивалю, який став ще одним значним кроком на шляху гуманітарного поступу Дніпродзержинська, перетворення його на важливий центр культури, духовності і мистецтв.