«Мамай-fest»: свято історії, культури і традицій і мистецтва

«Мамай-fest»: свято історії, культури і традицій і мистецтва

З 1 по 3 червня в музеї історії міста під патронатом міського голови С. Сафронова проходив п’ятий фестиваль «Мамай-fest». Цей масштабний істороко-культурологічний форум можна з повним правом вважати головною подією культурного життя міста не тільки за останній тиждень, а й з початку нинішнього року. Це дійсно так. Нинішній фестиваль, не зважаючи на вельми скромні фінансові можливості організатора – колективу міського музею, відсутність реальної спонсорської підтримки, дивовижним чином видався ще більш насиченим, масштабнішим і захоплюючим, ніж попередні. Ціле сузір’я відомих українських творчих діячів, серед них – знаменитий кінорежисер Михайло Іллєнко, заслужений артист України кобзар Тарас Компаніченко, поет і директор видавництва «Український письменник» Юрій Буряк та багато інших прикрасили своєю участю  це тривале і багатогранне духовне свято. Свято історії, традицій і високого мистецтва.

Декоративно-прикладне багатство фестивалю

У п’ятницю зранку біля музею історії міста розгорнулась яскрава виставка-ярмарок  декоративно-прикладного мистецтва. На виставку приїхали  народні митці з Дніпропетровська, Київа, Жовтих Вод, Полтави, Криму, Царичанки та інших міст та селищ України. Вони привезли біжутерію та обереги, гарний керамічний посуд, виготовлений  за старовинними рецептами, вироби з соломи і бісеру, вишиванки, вироби з дерева, лози та кукурудзяного листя.

Поки на примузейній території проходив вернісаж прикладного мистецтва, в кінозалі відбувся симпозіум «Запорізьке козацтво в історико-культурних вимірах». Опівдні в музеї підводили підсумки конкурсу дитячої творчості «Козак Мамай та його пісня», на який відібрано біля 80 кращих робіт. Витинанки, живопис на склі, квілінг, ліпка, ізонитка, м’яка іграшка, художні роботи в різноманітних техніках і жанрах – всі дитячі роботи вирізнялись самобутністю. Як підкреслила директор музею Наталія Буланова, цей конкурс вже став традиційним. І навіть якщо його учасники не стануть справжніми художниками, вони навчаться цінувати прекрасне, виростуть  справжніми патріотами своєї країни. Учасників і переможців конкурсу привітав перший заступник міського голови Костянтин Гузенко, вручив їм грамоти і подарунки. І хто знає, може серед тих, хто представив на конкурс своїх наївних, зате яскравих і незвичайних Мамаїв є завтрашні метри живопису, творчість яких вивчатимуть студенти художніх вишів.

Сьогоднішні ж студенти із задоволенням пробують себе в класичних мамаївських канонах. І студенти львівського коледжу декоративно-прикладного мистецтва досягли в цьому напрямку неабияких успіхів. Спеціально для фестивалю вони створили цілу галерею історичних Мамаїв. Їх копії народних картин XVI-XIX ст. виконані настільки майстерно, до найменших тріщинок на полотні, що відрізнити їх від оригіналу для неспеціаліста – справа не проста.

Великий інтерес відвідувачів викликали майстер-класb які провели  Анжела і Євген Прокоф’єв із Запоріжжя з декупажа і живопису. Практично в цьому ж форматі працювали й ковалі, учасники виставки народних ремесел, котрі на очах зацікавлених глядачів кували металеві підкови та інші традиційні вироби.

Літературний вимір

Літературну частину фестивалю у п’ятницю відкрили учасники літературної світлиці «Коло слова». Відомі поети з Дніпропетровська, Києва, Дніпродзержинська та інших міст представляли аудиторії свої твори, обговорювали актуальні теми розвитку літературного процесу в сучасній Україні.

Ще більш насиченим і різноманітним став другий день фестивалю, який, так би мовити, перейняв літературну естафету. В суботу вранці в музеї відбулась презентація нових видань. Свою книгу «Зачарований Словом. Життя і творчість Олекси Коваленка» представила директор музею, к.і.н. Наталія Буланова. Вона розповіла присутнім про невідомі факти з життя героя книги, нашого видатного земляка, лікаря і громадського діяча першої половини ХХ ст., перекладача пам’ятки давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім».

Особа Коваленка у нашому місті, начебто, досить відома, однак, більшість фактів довелось по крихтах збирати в численних музеях і архівах. В тому числі, в архіві СБУ. Там вдалось віднайти справу, заведену на лікаря Коваленка у 1938 р., як на члена «націоналістичної підпільної організації». Більш ніж півроку провів тоді літератор в підвалах міського управління НКВС, розташованого за кількадесят метрів від його будинку на пр. Пеліна. І можна вважати фантастично  щасливим збігом обставин те, що йому, на відміну  від багатьох його знайомих, вдалось вийти на волю, повернутись до свого будинку, до роботи і творчості.

Герой книги «Повернення в Портланд»,  яку презентував відомий письменник з Кривого Рогу Григорій  Гусейнов, теж над усе прагнув повернутись на свою батьківщину, відшукати свої витоки, своє коріння. На заваді йому були не репресії – дія роману відбувається у 60-х роках, і колишній студент був далеким від дисидентського руху. Назад, до свого «Портланду», його кликала ностальгія, спогади про нездійсненні мрії, несповнене кохання…

Музика плюс театр

Музичні грані фестивалю представляли його постійні учасники, що втім не зменшувало увагу публіки до виступу цих знаних музикантів – етно-рок гурту «Вертеп» з Дніпропетровська, і знаменитого кобзаря сучасності, відновлювача середньовічної української музичної спадщини Тараса Компаніченка. Звичайно, вони працюють на різних полюсах сучасного національного мистецтва, проте саме ця українськість є міцною ланкою, що духовно поєднує їх. Тому глибоко символічним виглядав епізод, коли учасники «Вертепу» і Тарас вперше вийшли разом на сцену, щоб спільно заспівати. І звуки старовинної кобзи, і сучасних електроінструментів, звучали настільки гармонійно, що хочеться сподіватись, що цей імпровізований виступ може стати початком співпраці музикантів над спільним альбомом. І можливо, присвячений він буде Мамаєві…

Виставу «Мамаїада» випускників Київського Національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого важко віднести до якогось певного жанру. В ній звучить багато музики, причому музики надзвичайно якісної. Це імпровізаційний, хорошого професійного ґатунку джаз (а де в нашому місті можна почути справжній джаз, до того ж – вживу?). Це і література – рівноправним партнером музики виступає поетичне слово. І звичайно ж, це театр, теж високої проби, вишуканий і елегантний. І в цій театралізованій музично-літературній композиції звучать надзвичайно серйозні і актуальні у фестивальному контексті теми. Тут і про Мамая, і про місто Прометея, про його відомі символи і постаті – заводи, собори, Дніпро, президентів…

Словом, це дивовижний твір, можливо, не надто простий для сприйняття, але який повністю підпадає під визначення «високе мистецтво». Детальніше про цю виставу ми попросили розповісти її постановника і учасницю Аллу ЗАМАНСЬКУ.

– Над цією виставою ми працювали разом з відомим поетом Юрієм Буряком. Саме його поетичні твори лягли в основу дійства. Це різні вірші, в тому числі поема «Мамаїада», об’єднані темою туги за втраченим минулим, тривогою за майбутнє. Спеціально для фестивалю ми поєднали ці вірші з музикою. Ми ставили за мету, щоб музика не ілюструвала поезію, а існувала як простір навколо неї.  Всі джазові композиції написані учасниками спектаклю – Ярославом Чаусом (саксофон) і Станіславом Галайдюком (гітара). Ярослав – драматичний актор, закінчив театральне відділення нашого університету, музика – його велике захоплення. Станіслав – професійний музикант, працює в досить відомій групі «Каблуками по бруківці». Ще один учасник вистави – Дар’я Воронкова щойно скінчила курс «Диктори і телеведучі».

Я є театральним режисером, крім педагогічної діяльності працювала в різних київських театрах. Вистава за п’єсою Бекета «Чекаючи на Годо», поставлена мною у Київському експериментальному театрі свого часу об’їхала всю Европу. Мені дуже приємно, що нас запросили на цей чудовий фестиваль. Ми навіть не очікували на такий теплий прийом публіки. З великим задоволенням братимемо участь у наступних ваших заходах, якщо будуть запрошення.

 Чарівна скринька живописних скарбів

Як завжди, справжньою окрасою фестивалю, чарівною скринькою, повною дивовижних відкриттів стала художня виставка «Україна в знаках і символах». Свої творчі доробки тут представили близько 40 художників з різних областей України. Оцінювати детально представлені твори не має сенсу – це під силу хіба що фаховому мистецтвознавчому виданню. Обмежимось переконанням, що з цією виставкою, як і в минулі роки, з інтересом знайомитимуться шанувальники сучасного мистецтва навіть із крупних культурних центрах України.

Відкрита кіноперспектива

Фінал фестивальної програми було виконано в кінематографічному жанрі. Вперше дніпродзержинські глядачі мали можливість побачити на екрані новий фільм режисера Михайла Іллєнка «Той, хто пройшов крізь вогонь», що з великим успіхом пройшов кінотеатрами всієї України. При цьому вони мали ще й унікальну можливість поспілкуватись з прославленим режисером, який приїхав особисто презентувати свій фільм.

Про фільм теж розповідати докладно не варто – це окрема тема. Обмежимось першими враженнями: фільм, дійсно, видатний. На відміну від масової кінопродукції російського виробництва на воєнну тематику, що  штампується на кошти федерального уряду, ця картина не несе в собі ніяких пропагандистських мотивів. При цьому вона є дуже патріотичною вже самим фактом своєї появи – як сучасного українського кінопродукту, професійного і високохудожнього.

Фільм сприймається на одному диханні, як хороший екшен, при цьому він явно продовжує

славні традиції поетичного українського кіно. Заповнений вщент зал, довга овація стоячи, свідчать про те, що дніпродзержинські глядачі прийняли і оцінили цей фільм. І дуже радує те, що на моє питання про подальші творчі плани, М. Іллєнко запевнив, що тривалої паузи, як це було раніше, він не допустить. І зробить усе, щоб на наступний фестиваль привести новий фільм за  мотивами творів Шевченка.

Той факт, що у українського кіно є перспективи, є талановиті люди, які готові і прагнуть його творити, засвідчили короткометражні фільми молодих авторів, представлені Пилипом Іллєнком, продюсером фестивалю короткого метру «Відкрита ніч».

Подорож в минуле, що веде в майбутнє

В суботу для учасників фестивалю була організована цікава екскурсія по історичних місцях нашого краю. Художники, музиканти, поети побували в домашньому музеї колекціонера В. Сідака  у Дніпровокам’янці, відвідали могилу козака Мартюка, де дивом зберігся старовинний хрест. Учасників екскурсії гостинно вітали представники сільської ради на чолі з головою Дніпровокам’янки . Вони висловили вдячність за інтерес до її пам’яток, до їх минулого. У свою чергу, організатори фестивалю передали книги для бібліотеки сільської школи, запросили школярів брати участь в музейних виставках дитячої творчості.

Характерно, що обговорюючи підсумки  фестивалю, його учасники теж не тільки ділились свіжими враженнями, як говорили про майбутнє. Про те, як зробити шостий  «Мамай-fest» ще більш масштабним, насиченим і змістовним. Звучали різні пропозиції, але всі погодились з одним: «Мамай-fest» має великий потенціал і перспективи, і за умови вкладання хоча б скромних коштів, він цілком спроможний вийти на рівень помітних подій культурного життя національного масштабу.

 

Текст і фото В. БУЛАНОВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *