Х ювілейний «Мамай – fest»: перші враження і підсумки

Х ювілейний «Мамай – fest»: перші враження і підсумки

Головною подією останніх днів духовного життя нашого міста та регіону, вочевидь, став Х Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест», що проходить на базі Музею історії міста. Він став місцем проведення численних наукових і творчих заходів, у яких брали участь представники різних регіонів України. 

2 червня на площі перед музеєм відбулося урочисте відкриття фестивалю, присвяченого 100-річчю надання Кам’янському статусу міста та 100-річчю Української Народної Республіки. На примузейній території проходила етнотолока – майстер-класи, виставки та продаж творів декоративно-ужиткового мистецтва. Перед присутніми виступали творчі колективи міста.

Від імені міської влади учасників та гостей фестивалю привітав секретар міськради Олександр Залевський. «Завдяки фестивалю про наше місто дізналися у багатьох куточках України. «Мамай-fest» об’єднав людей із Заходу та Сходу: у нас сьогодні є гості як із Тернополя, так і з Бахмута – колишнього Артемівська. Хочу запевнити, що керівництво Кам’янського, міський голова Андрій Білоусов та я особисто будемо й надалі підтримувати та розширювати фестиваль. У планах, зокрема, – створення в нашому місті музею Мамая. Долучайтеся, щиро вам раді!» – сказав секретар міської ради.

За вагомі творчі здобутки, професійну майстерність та особистий внесок у розвиток культури й мистецтва відзнакою «За заслуги перед містом» ІІІ ступеня був нагороджений Заслужений художник України Анатолій Жежер. Тернопільський митець Олег Кіналь та художник Василь Корчинський із Вінниччини висловили своє захоплення від міста і передали в дар музею свої картини. Делегація учасників фестивалю вирушила з квітами до пам’ятника Тарасові Шевченку.

Директор музею, кандидат історичних наук Наталія Буланова урочисто оголосила відкриття «Мамай-фесту», висловила щиру вдячність його учасникам і всім, хто підтримує фестиваль. «Сьогодні – справді символічна подія, яка свідчить про те, що фестиваль набирає обертів та достойно презентує наше місто далеко за його межами. Десятий, ювілейний «Мамай-фест» збігся зі знаменною датою – 100-річчям надання Кам’янському статусу міста. І ми радіємо тому, що місто повернуло свою історичну назву, що відбулася декомунізація, з’явилися маркери української національної ідентичності. Також цього року відзначається 100-річчя Української Народної Республіки. Ця тема є надзвичайно актуальною сьогодні, коли триває російсько-українська війна, і нам по необхідно враховувати історичний досвід для того, щоб Україна перемогла в цій нелюдській війні», – зазначила Наталія Буланова.

За підтримку фестивалю директор музею нагородила дипломами оргкомітету «Мамай-фест» депутатів міської ради Олександра Донця та Наталію Шкуренко. У свою чергу, представники депутатського корпусу вручили нагороди творчим колективам міста. Далі Наталія Буланова запросила всіх до музею на церемонію спецпогашення марки та конверта, випущених на честь 10-річчя фестивалю. У церемонії взяв участь автор філателістичної продукції – львівський художник Андрій Пелюх. Перші примірники конверта були передані міському голові Андрію Білоусову та почесним гостям фестивалю.

За  традицією, в перший фестивальний день відбулась відкрита науково-практична конференція «Українське козацтво в етнокультурному просторі Наддніпрянщини». Свої дослідження, присвячені різноманітним аспектам козацької спадщини, презентували науковці Кропивницького, Дніпра, Кам’янського, Запоріжжя, Харкова.

На жаль, слабке здоров’я і поважний вік завадили відомому досліднику  Володимиру Білінському (йому виповнився 81 рік) скористатись запрошенням організаторів фесту і особисто презентувати свою знамениту книгу «Країна Моксель». Цю почесну місію виконав тернопільський художник Олег Кіналь, постійний ілюстратор творів В. Білінського. Він розповів про спільну роботу з видатним вченим, роботи якого викликали неабиякий резонанс не лише в академічному середовищі, а й у широких читацьких колах всього пострадянського простору. Що характерно, Володимир Броніславович не є дипломованим істориком. За фахом він містобудівник. На його рахунку – десятки зведених у Середній Азії мостів. Однак інтерес до минулого свого народу, його коріння В. Білінський відчував з юних літ. Тож вийшовши на заслужений відпочинок і повернувшись в Україну, відчув потребу присвятити свій час, свої сили і інтелект історичним дослідженням, заповненню численних прогалин історичного контексту. Образно говорячи, вирішив відновити пошкоджені ідеологічними диверсантами фрагменти моста між нами і нашими предками. І взявся до справи з притаманною йому інженерною ґрунтовністю, по цеглині відбудовуючи втрачене, водночас  зводячи бар’єр на шляху імперської пропаганди від «Старшого брата», що продовжує литися каламутним потоком. В тому числі, з вуст очільника Кремля з його ганебним «Аннанаш»…

Зробити історію максимально доступною і цікавою для якнайширших верств – таку мету поставив перед собою пан Білінський. І від ілюстратора зажадав відійти від стереотипного уявлення про наших славних князів, як про старих, бородатих, немічних дідуганів, яким лише на печі сидіти, а не наводити мечем страх на ворогів. Наскільки це вдалось художникові, можна було пересвідчитись на відкритті виставки «Князі Галицько-Острозькі – будівники держави». З портретів Олега Кіналя постають молоді, сповнені життєвої енергії і сил лідери, в історично достовірному вбранні, із зачісками, абсолютно актуальними й сьогодні. І ще – вони дуже схожі на нинішніх захисників України, портрети яких, виконані їх бойовим побратимом, фронтовим фотографом Юрієм Величком, представлені на виставці «Обличчя війни». Ідеальним тлом для неї стала маскувальна сітка, виготовлена волонтерами жіночої сотні «Яворина», яку очолює Олена Залевська, прямо під час фестивалю.

Відображення історичної долі нації в долях конкретних особистостей, окремих родин – під таким ракурсом побудовано роман київського літератора Бориса Пономаренка «Полиновий смак волі». Презентував цей твір Юрій Ясенчук, теж киянин, в минулому – наш земляк, працівник апарату Верховної Ради. Брат відомого в місті громадського діяча Олега Ясенчука, іменем якого названа одна із вулиць нашого міста, має на те особисті підстави. В романі відображено долю кількох поколінь  його родини – участь в УПА, арешти, ув’язнення, життя на засланні, довгоочікуване повернення в Україну, нові етапи боротьби за її волю – на політичному, а нині – й на військовому фронті…

Свої нові дослідження  також представили такі видатні вітчизняні мовознавці, як Микола Зубков (він присвятив доповідь маловідомим сторінкам життя і творчості Т. Шевченка) і Ірина Фаріон. Остання більше відома як громадський і політичний діяч, однак дослідження, професора Львівської політехніки, доктора філологічних наук Фаріон з різних аспектів староукраїнської мови, надзвичайно високо оцінюються фахівцями. Варто відзначити: на відміну від інших знаменитостей, котрі зазвичай від’їжджають відразу після свого виступу, пані Фаріон була так захоплена фестивальною атмосферою живого спілкування мотивованих людей, котрих об’єднує любов до України, своєї історії і мови, що відвідала практично всі заходи програми двох фестивальних днів. Ще й повідомила про бажання приїхати з доповіддю й наступного року!

Це ж саме заявила її землячка з Галичини, одна з найвідоміших письменниць сучасної України, лауреат Національної Шевченківської премії Галина Пагутяк. Галина Василівна публікується ще з 1982 р. її твори видані п’ятьма європейськими мовами,  і вважається одним з наймістичніших українських авторів. Сама вона не приховує інтересу до готики, що йде від прадавніх легенд, почутих в дитинстві, проведеного у передгір’ї Карпат. Пані Галина навіть вважає себе далеким нащадком славнозвісного Влада Цепеша, більш відомого як граф Дракула, підкріплюючи це генеалогічними дослідженнями.

Більше того, по завершенні фесту письменниця назвала дні, проведені у Кам’янському – неймовірними, а фестиваль – найкращим з усіх подібних заходів, на яких їй довелось бувати за довгу письменницьку кар’єру. Слово такої людини – вартує багато!

Високо оцінює співпрацю з Кам’янським Музеєм і голова Державного агентства з питань кіно Пилип Іллєнко. На жаль, в цьому році він не зміг приїхати на «Мамай фест» – в цей час проходили Дні Українського кіно в Італії, і делегував до Кам’янського співробітника агентства Артема Голосова. Пан Артем презентував на фестивалі нові роботи українських кінематографістів – документальний фільм «Рідні», художні фільми «Гніздо горлиці» і «Жива». Презентації супроводжувались обговоренням картин, відвертим діалогом з глядачами. Представник Держкіно висловив вдячність за теплий прийом, живий інтерес до процесів відродження вітчизняного кінематографу, і підтвердив зацікавленість свого відомства у подальшому розвитку співробітництва з Музеєм історії Кам’янського. Мова йшла про створення на базі музею Залу українського кіно, презентації прем’єр, нові фестивальні покази, тощо.

…Ми вже згадували про своєрідну портретну галерею Галицько-Острозьких князів відомого  графіка Олега Кіналя – та звичайно,  фестивальна програма включала ще цілу низку цікавих мистецьких експозицій. Це виставка дитячих робіт «Козак Мамай та його пісня», виставка місцевих краєвидів, написаних художниками з різних міст України під час пленеру, що проходив протягом кількох днів на міських вулицях і на базі профілакторію «ДніпроАЗОТ». Це персональна виставка Віктора Цапка «Борітеся – поборите», художника, котрий після багатьох років благополучного і успішного творчого життя в Канаді повернувся в Україну і оселився в сільській хаті на Полтавщині.

Це й колективна виставка «Мамай: дух Степу та Волі», на якій представлено роботи авторів з нашого міста, Дніпра, Києва, Тернополя, Вінниці, Харкова, Бахмута та багатьох інших міст України. При всіх стилістичних і жанрових відмінностях, значна частина мистецьких творів являє собою або безпосередню авторську інтерпретацію безсмертного образа Мамая, або народний герой служив для них джерелом натхнення.

Потребують згадки і такі мистецькі прояви, як майстер-класи, котрі користувались неабиякою популярністю серед відвідувачів, особливо дітей. Це майстер-клас з гончарства, з Петриківського та Миколаївського розписів, а також мистецькі акції: колективне ваяння глиняного Мамая, розпис скрині з Мамаєм петриківською майстринею Вікторією Тимошенко – як естафета від народних художників з м. Яворів, що в Галичині, котрі прислали свою версію старовинної скрині в стилі яворівського розпису. Окремою мистецькою акцією мажна вважати презентацію проекту нового герба нашого міста, створеного давнім другом фестивалю, відомим львівським художником Орестом Скопом у подарунок на сторічні роковини місту Кам’янське.

…Оглядаючи музичний розділ фестивальної програми, теж доводиться обмежитись досить побіжною згадкою її учасників, звичайно, через їх значну кількість. Серед них, як вже добре знайомі кам’янчанам артисти – ансамбль української пісні та побутового танцю «Оксамит» з Запоріжжя, Заслужений артист України Тарас Компаніченко, так і нові для фестивалю, але добре знані в Україні виконавці. Зокрема, це Заслужений діяч культури України, соліст Національного оркестру народних інструментів  Микола Сікора, кобзар і автор пісень (в тому числі такої відомої як «Меч Арея») Василь Лютий (Живосил Лютич) – активні учасники волонтерського об’єднання «Музбат»; власниця унікального оперного сопрано, кобзар і автор пісень Людмила Авдимирець і актор-декламатор Микола Мох – теж активні волонтери з Харкова, та багато інших.

Традиційно, фестивальна програма включала і мандрівку учасників до навколишніх історичних місць. Цього року метою подорожі стало старовинне селище Капулівка, в околицях якого знаходиться могила легендарного отамана Івана Сірка. Фестивальна делегація поклала на могилу квіти, відвідала богослужіння в місцевій церкві. В той час на фестивальних майданчиках тривали фінальні заходи програми: підведення підсумків фотоконкурсу «Збережи місто у світлині», фольклорно-етнографічне свято «Зеленеє жито, зелене…», творчі зустрічі з учасниками фестивалю, свято зливаної каші.

…В неділю ввечері в Кам’янському завершив свою роботу десятий історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест». Цій події передували чотири яскравих дня, щільно насичені різноманітними науковими та творчими акціями, презентаціями, конференціями і концертами, а також багато місяців кропіткої підготовчої роботи адміністрації і співробітників Музею історії Кам’янського, на базі якого всі ці роки проходить унікальний для нашого міста та регіону фестиваль.

«Захоплені відгуки і подяки городян, гостей та учасників фестивалю з усіх регіонів України, зокрема, таких видатних особистостей сучасності, які взяли участь у ювілейному фестивалі, як відома письменниця, лауреат Національної Шевченківської премії Галина Пагутяк, доктор філології, професор і громадський діяч Ірина Фаріон, Заслужений артист України, кобзар Тарас Компаніченко, Заслужений працівник культури, співак Микола Сікора – є найвищою оцінкою і нагородою для всіх, хто причетний до організації фестивалю.

Це також свідчення затребуваності і суспільного значення фестивалю, який за минуле десятиліття пройшов великий шлях розвитку, ставши однією з найбільш яскравих візитівок сучасного Кам’янського. Ми щиро вдячні місцевій владі, міському голові Андрію Білоусов, депутатам Верховної і міської рад, активістам громадських організацій, багатьом небайдужим людям, без підтримки яких це свято історії, культури і патріотизму було б неможливим. Розраховуємо на продовження співпраці, і вже думаємо над програмою XI «Мамай-фесту»: перші заявки на майбутній рік почали надходити вже під час цьогорічного фестивалю», – зазначила директор Музею історії Кам’янського, кандидат історичних наук Наталія Буланова, підбиваючи перші підсумки фестивалю.

Текст : В.БУЛАНОВ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *