Коли метал війни зустрічається з серцем матері, народжується справжня жива пам’ять.
Минулого тижня фонди нашого музею поповнилися особливими експонатами. Це розписані гільзи, передані лейтенантом Віктором Поламарчуком, який боронить нашу землю з квітня 2022 року у складі 108-ї окремої бригади територіальної оборони, якій у 2025 р. присвоєне почесне звання Кодацька.
Ці гільзи – не просто грізні свідки боїв. На них закарбовані позивні воїнів. Кожна літера – це людина, кожне слово – це бойове братерство, це історія, що пишеться просто зараз людською кров’ю.
Магічне перетворення смертоносного заліза на витвір мистецтва здійснила Валентина Поліщук – мати захисника України, художниця за фахом та волонтерка за покликанням. Родом із села Станіславчик на Київщині, пані Валентина все життя сумлінно працювала для людей: від художника-оформлювача до секретаря сільради. Сьогодні вона на пенсії, але її енергія спрямована на головне – моральну підтримку українських воїнів.
У кожній лінії розпису – тепло материнських рук і віра в те, що життя завжди перемагає. Дякуємо лейтенанту Поламарчуку за цей місток між передовою та музеєм, а Валентині Іванівні – за неймовірну стійкість та красу, яку вона дарує світу попри війну.
Разом з тим це пам’ять про конкретну людину: Позивний на гільзі не дасть імені загубитися в часі. Крім того, це історія нашого краю: у 108-й бригаді воюють передусім наші земляки, і ми маємо знати їхній шлях.
Це перетворення руйнування на творення: Мистецтво як спосіб пережити біль і зафіксувати надію.
🕊️ Завітайте до музею, щоб побачити ці символи незламності на власні очі.