У рамках музейного проєкту “Музейна КіноПлатформа” відбувся показ  кінострічки  «І я таки жив», знятої а ініціативи НРКУ та завдяки творчим зусиллям режисера-постановника, автора сценарію Олександра Денисенка, композитора Сергія Круценка, оператора-постановника Сергія Тахмазова, художника-постановника Інги Леві, cупервайзера VFX Андрія Шрамка, звукорежисера Дмитра Скрипки та звукорежисера перезапису Максима Гладецького, хореографа-постановника Олексія Скляренка, режисера монтажу Володимира Морозова, генерального продюсера Тараса Аврахова. А також акторським талантам Олега Онещака в ролі Тараса Шевченка, Олексія Петухова в ролі слуги Гаврила Єфімова, Олени Фесуненко в ролі музи, Валерія Легіна в ролі ведучого, Ади Роговцевої в ролі самої себе та багатьох інших, хто поділився часточкою свого таланту. Загалом це спроба торкнутися живого Шевченка, відкрити серце для його слова, можливо, з його допомогою з‘єднати українське минуле і майбутнє. Автори стрічки намагалися розкрити поетову долю з несподіваних ракурсів, використовуючи не лише маловідомі біографічні факти чи добре відомі поетичні твори, а й художні образи Шевченка. Тому героями цього фільму стали і Шевченкова мальована Катерина і оспівана в поезіях юнка Оксана, і Шевченкові дід і батько — Іван та Григорій, і багато інших персонажів, образи яких так яскраво прописані поетом на папері і на полотні. Усі вони зі своїми історіями були частиною Шевченкового життя, а для нас, живих, нині постали у фільмі частиною долі й особистості поета. Поєднання художнього, музичного і біографічного лягло в основу жанру художньо-документального фільму «І я таки жив!» й допомогло відтворити неповторний чар шляхетної і вразливої душі поета – душі дорогої і святої для мільйонів шанувальників генія Шевченка.