У рамках мистецького проєкту «Музей покинутих міст», що реалізується ГО «Коло Мамая» у співпраці з Музеєм історії міста Кам’янське за фінансової підтримки Українського культурного фонду, продовжуємо фіксувати спогади тих, чиє життя назавжди змінила війна. Цього разу це історія Анастасії Гордієнко – нової мешканки Кам’янського, в якій переплелися сюжети, пов’язані з Маріуполем, Бердянськом і полком «Азов».
Важкий ранок 24 лютого 2022-го. Коли Маріуполь здригався від ударів, родина Анастасії, як і більшість українців, уперше відчула страшний дотик війни. У ту саму мить було прийнято найважливіше рішення: чоловік Анастасії без вагань вирушив до побратимів із полку «Азов», щоб боронити рідне місто та вільну Україну. За його настановою дівчина виїхала до родинного дому в Бердянськ, узявши з собою лише випадкову недочитану книгу Джека Лондона.
Далі були важкі дні в Бердянську: рух ворожих колон, авіація в напрямку «Азовсталі» та відлуння важких вибухів. І нарешті – болісний виїзд з окупації, прощання з рідним домом, затишним містом і теплим Азовським морем. Доля привела Анастасію на батьківщину чоловіка – до Кам’янського.
Віра, дія та очікування. Сьогодні Анастасія чекає на свого коханого з полону, де він перебуває вже довгих чотири роки. Попри біль і невизначеність, дівчина не опускає рук і активно допомагає іншим переселенцям у місцевому осередку «ЯМаріуполь». Вона твердо переконана: її рідна домівка неодмінно буде звільнена воїнами «Азову» та всіх Сил оборони України, а її велика родина обов’язково збереться разом за святковим столом!