18 травня Україна вшановує пам’ять жертв депортації кримських татар та відзначає День боротьби за права кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар розпочалася 18 травня 1944 року вночі й тривала до початку червня. Офіційною підставою для цього стала таємна постанова Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року, в якій кримським татарам висувалися претензії у начебто масовій зраді та масовому колабораціонізмі за часів окупації Криму нацистськими військами.
За офіційними даними, було депортовано 183 тис. 144 особи; за кримськотатарськими джерелами – понад 400 тисяч, з яких упродовж першого півтора року померло близько 46%.
Радянською владою були створені нелюдські умови проживання кримських татар у спецпоселеннях – депортованих було розміщено у землянках, підсобних приміщеннях (конюшнях, сушилах тощо) та під відкритим небом. У кримських татар в Криму внаслідок депортації було вилучено: 25 тис. 561 будинок, 15 тис. дворових забудов, 18 тис. 736 земельних наділів, майже 100 тис. голів свійських тварин, 25 млн книг, фонди 180 бібліотек. Після переміщення кримських татар до спецпоселень було введено комендантський режим. Усіх працездатних одразу було направлено на роботи (будівництво, збір бавовни тощо). Забезпечення їжею у спецпоселеннях відбувалось таким чином: працездатним видавали на добу 200 грамів хліба, непрацездатним – 125, придатної питної води не було. У спецпоселеннях депортовані хворіли на тиф, дизентерію, жовтуху, при цьому медична допомога їм не надавалась, крім того, була значна смертність через систематичне недоїдання.
Режим спецпоселення для репресованих народів Криму був скасований лише указами Президії ВР СРСР від 27 березня 1956 р. (для кримських греків, болгар, вірмен) та від 28 квітня 1956 р. (для кримських татар). Законодавчі акти вищого органу державної влади СРСР хоча й передбачали звільнення з-під адміністративного нагляду спецпоселенців з Криму, однак повністю позбавляли їх права на компенсацію втраченого при виселенні майна та забороняли повертатися в місця колишнього проживання. Ця заборона формально діяла до 1974 р., а фактично до 1989 р.